Корисна інформація для батьків

 Консультація:

«Як ставляться діти до наших професій?»

Серед багатьох завдань дошкільного виховання є одне, зрозуміле всім — формування в дітей позитивного ставлення до праці як запорука виховання працелюбності та подальшої успішної соціалізації в суспільстві.

Ми, дорослі, розуміємо, що все починається з дитинства, і позитивне ставлення до праці також закладається в цьому віці. Так, молодший дошкільник засвоює початкову інформацію про трудову діяльність дорослих, набуває перших нескладних трудових умінь та усвідомлює істину: всі дорослі працюють. У старшому дошкільному віці вдосконалюється трудова діяльність дітей. Хоча вона не спрямована на створення суспільно корисних предметів, проте саме в цей час закладаються передумови майбутньої виробничої праці: складаються уявлення про працю та професії дорослих, формуються окремі трудові вміння і навички, мотиви виконання трудових доручень, розвивається здатність самостійно ставити та певний час утримувати мету діяльності, формуються деякі особистісні якості — працелюбність, наполегливість, цілеспрямованість, старанність тощо.

Перші враження дає родина

Абсолютно очевидна для всіх істина, що розвиток дитини значною мірою відбувається під впливом родини, і без неї заклади освіти, в тому числі й дошкільні, не можуть повною мірою реалізувати поставлені перед ними завдання. Тож і формування позитивного ставлення до праці у дітей вихователі мають здійснювати у тісній єдності з родинами вихованців.

Адже саме у родині дитина отримує перші відомості про працю дорослих і з цим досвідом приходить до дитсадка. Проаналізуймо, який же він, цей досвід. Перше, про що дізнається дошкільник, це те, що його батьки (обидва чи один з них) ходять на роботу, залишаючи його. І тому перші враження дитини про роботу дорослих часто негативні.Дуже швидко вона усвідомлює, що ні плачем, ні вмовляннями нічого змінити не можна, і змушена приймати таку ситуацію без особливої радості, тож негатив у ставленні зберігається. Щоправда, батьки намагаються компенсувати свою відсутність і обіцяють принести щось смачне або цікаве. Дитина сумує без батьків і завжди з нетерпінням чекає їхнього повернення з роботи. Безперечно, радість від зустрічі з батьками підсилюється очікуваними подарунками. Робота ж батьків все одно викликає негатив, який наростає, коли вони затримуються, або навіть повернувшись, посилаються на втому і залишають дитину наодинці з іграшками чи телевізором, прагнучи усамітнитися, щоб відпочити.

Не сприяє позитивному ставленню до праці й те, що діти отримують у родині надто мало інформації про сутність і значення трудової діяльності дорослих. Проведені опитування дітей середнього і старшого дошкільного віку свідчать: вони розуміють, що на роботі батьки працюють, проте, що саме вони роблять, діти здебільшого не знають. їм відомо, що на роботі люди отримують зарплатню, на яку можуть потім придбати те, що їм потрібно. Та все ж усвідомлюють, що робота втомлює: батьки повертаються виснажені і не здатні приділити дитині таку необхідну їй увагу. Висновок дітей: робота дорослих погана, я не хочу ходити на неї!

Пригадайте, як часто ви скаржилися на малу, з вашої точки зору, зарплатню, несправедливість начальника чи безвідповідальність підлеглих, співробітників, які прагнуть перекласти на ваші плечі свою роботу, недостатність матеріалів для праці і ще багато-багато на що. А потім пригадайте, коли ви говорили про роботу з повагою, хвалили інших, підкреслювали значущість роботи колективу для інших людей, для суспільства, висловлювали бажання, щоб ваша дитина продовжила вашу справу? З упевненістю можна сказати, що розмов першого типу (негативного) у нашому житті набагато більше.

У домашніх умовах діти отримують знання про працю дорослих і з інших джерел. Засоби масової інформації, насамперед телебачення, демонструють фільми, в яких найчастіше висвітлюються професії поліцейського, охоронця, військового, професії шоу-бізнесу. Діти відтворюють їх у своїх іграх, імітуючи побачені дії та повторюючи почуті слова (не завжди такі, які хотілося б від них чути).

Роль дитячого садка

Яка ж функція закладу освіти? В дитячому садку професійні педагоги здійснюють трудове виховання дошкільнят.Серед професій, з якими ознайомлюють дітей — фермер, садівник, художник, пейзажист, аніміст, дизайнер ландшафтів, художник-дизайнер, інженер- конструктор, промисловий дизайнер, учитель, продавець, лікар, скульптор, модельєр, художник-портретист, актор. Як бачимо, перелік професій осучаснено і в ньому значно зменшено частку так званих, "робітничих професій". Вихователі, виходячи з регіональних можливостей, професій батьків своїх вихованців, розташування дитячого садка розширюють цей перелік і намагаються дати дітям знання про різноманітні професії, які існують у соціумі, їхні характерні особливості та значення для інших людей. Ураховуючи наочно-дійовий та наочно-образний характер мислення дошкільнят, основними методами є спостереження за діяльністю людей різних професій у найближчому оточенні дітей: кухаря, медичної сестри, будівельника, водія, продавця, бібліотекаря, листоноші, а також тракториста, доярки, хлібороба тощо (у сільській місцевості).

Закладаймо повагу до праці

Дорослим варто замислитися над тим, що і як ми говоримо про свою професійну діяльність у присутності дітей. Адже наш негатив, який неусвідомлено постає в побутових розмовах дорослих, позначається на формуванні відповідного ставлення дітей до праці. В результаті вони не хочуть працювати взагалі, не бажають дорослішати, а це вже тривожний для суспільства симптом.

Робота дорослих над собою і робота з дітьми у напрямі ознайомлення з різноманітними професіями та формування в дошкільнят позитивного ставлення до них обов'язково дасть позитивні результати. Буде розширено уявлення наших хлопчиків та дівчаток про життя соціуму, закладено основи позитивного сприйняття трудової діяльності, діти пишатимуться своїми батьками, а повага до них, як відомо, сприяє підвищенню самооцінки дитини.

Хочеться вірити, що наші діти на запитання дорослого "Ким ти хочеш бути?" у недалекому майбутньому з гордістю відповідатимуть: "Буду, як мама...", "Хочу працювати з татом", "Працюватиму, як наша вихователька". Для цього дорослим треба зробити кілька кроків, і перший — це подивитися на свою професію з позитивом. Адже особистість формується особистістю.